Навіщо труднощі?

Кожного дня в нашому житті ми з чимось чи з кимось боремось, ведемо за щось війну та жертвуємо заради чогось. Кожного дня на нас чекають якісь труднощі - хай то дрібнички чи "біда". І чим більше ми хочемо їх подолати, тим більшими вони стають. Вони наче сипучий пісок, в якому чим більше пручаєшся, то тим більше він затягуватиме.

На даний час є безліч тому прикладів. Адже незважаючи на космічні суми, витрачені на боротьбу з наркоманією, "невиліковними" хворобами, голодом, ці проблеми продовжують набирати обертів у суспільстві.

В жодному випадку з ними не треба боротись. Їх треба прийняти як подарунок, як ще одне випробування, в якому можна проявити себе. За них треба бути вдячному. Бо жодний лук не може вистрілити, поки не натягнути тятиву. Так само і людина ніколи не зможе зрозуміти яка вона насправді, поки не зіштовхнеться із труднощами.

Потрібно залишатись сильному, шукати витоки проблем в собі, пам'ятати, що і в найтемнішу ніч знайдеться яскрава зірка на небі, просто треба захотіти її побачити.

І не треба в жодному випадку нам когось винити в існуванні чи виникненні труднощів, бо ми самі їх і обрали - саме вони стали нашими яблуками пізнання добра та зла.

Здивуй мене, якщо зможеш

Останнім часом в мене складається враження, що я насправді з іншої планети і веду тут розвідку. Це все викликане тим, що я ніяк не можу осягнути буденних речей, які для мене здаються безглуздими...

Мені ніяк не вкладається в голові як можна витрачати мільйони гривень на рекламні ролики, коли держслужбовцям гостро необхідне підняття зарплат. Дивує людська злість, заздрість чи образи. Вражає людський апетит до матеріальних надбань. Шокує те, що людина може гадити в тарілку, з якої їсть (я про нашу планету).

Довкола нас незліченна кількість спроб змінити цей світ. Я теж належу до тих людей, котрі приносять жертви техногенному розвитку цивілізації. Але все це ще нікому не полегшило життя, нікого не зробило щасливішим. Будуючи все більше та вище, ми прагнемо відчути себе богами, володорями всього, творцями світу. Проте існують сили, з якими треба рахуватись, які в жодному випадку не допустять витоку знань для тих, хто не заслуговує на це.

Якось в дитинстві в мене був великий ліхтар разом з радіо. І я вирішив його розібрати, щоб зрозуміти та побачити з чого він складається. Та коли все було розібрано до останньої деталі, я усвідомив, що багато деталей просто пошкодженні і тепер мені не вдасться його зібрати знову.

Так і ми - знущаємось над собою, розкладаємо себе і все на окремі частинки, красиво складаєм знайдені знання по поличкам, використовуємо ці знання для створення речей, які роблять нас ще більшими лінтюхами та ще глибше вводять в забуття.

Найважче та найлегше у житті

Проживши 24 роки я зрозмів, що для мене найбільш важко осягнути вміння пробачати. Образи є справжньою ложкою дьогтю у бочці із життям. Вони є доволі високим трампліном у польотах до ненависті. Чим більше уваги їм приділяється, тим сильнішими вони стають. І з плином часу з ними стає все важче розібратись. Інколи вони змушують людей уникати спілкування роками. Як на мене, саме наявність чи відсутність вміння пробачати є одним із основних показників напрямку руху людини.

Найлегшим у цьому житті є осудження інших. Ми завжди дивимось на інших через власну призму принципів, яких навіть самі не дотримуємось. Осудженням дуже легко захопитись - чим більше ним займаєшся, тим важче зупинитись. І просто з часом перестаєш задумуватись над правиліністю власних вчинків, адже чуже життя стає значно цікавішим та спокусливішим для оцінювання.

Я погоджуюсь, що інші люди можуть зробити по справжньому образливі речі і пробачати за таке просто неможливо на перший погляд. Проте інколи може допомогти така думка - дев'ятикласник не ображається на п'ятикласника за те, що той не знає законів Ньютона. Спробуйте бути дев'ятикласником, пробачте та відпустіть. Той хто насолив Вам, обов'язково ще зрозуміє свою помилку і можливо навіть ще встигне виправити її.

Для осудження теж є свій прийом. Уявімо, що людина зробила щось негідне на Вашу думку. Тоді добре покопайтесь у своїй голові та спробуйте пригадати чи такий вчинок не хотілось ніколи зробити самому. Якщо щось пригадалось, то Ви нічим не кращі за того, хто це робить. Просто обставини склались так, що йому це вдалось втілити в життя.