Люди є нічим іншим як згустками любові. Нерозуміння, нерозділеність цього та незнання кому віддати це, призводить до найбільших спотикань людства.
Найлегше любити матеріальні цінності, адже вони ніколи не зрадять та в жодному випадку не будуть ображатись чи сперечатись, завжди будуть поруч та на вірній службі, і звісно беззаперечно покірливі. Проте це найлегша ціль для любові.
Найважчою ціллю є люди чи навіть якась одна конкретна людина. Вона ніколи не буде повністю твоєю, хоч як би цього не хотілось, адже в будь-який момент може просто піти. Вона вільна, як і ти сам, і з цим важко змиритись. І тут легко втратити любов, легко перетворити її у ненависть.
Найбільш незвіданою ціллю для любові є все життя одразу - з матеріальними речами, з людьми незнайомими та знайомими, конкретними та ні, і найголовніше з тобою самим.
12 травня 2009 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
4 коментарі:
Здається мені що це не любов, коли хочеш когось зробити повністю своїм ;), так це сильне почуття, може то пристрасть, може закоханість але аж ніяк не любов. Коли любиш, то бажаєш людині тільки найкращого, і якщо вона не хоче бути з тобою, то її просто відпускаєш, сумно, але аж ніяк не народиться від того ненависть. Як на мене любов передбачає повагу до іншого, а відповідно і розуміння, що та інша людина є незалежною, вона не може бути моя, бо це не річ, це особистість.
І взагалі коли любиш, то отримуєш найбільше радості від того, що можеш віддати. І коли зустрічаєш таку ж взаємність, то потреба зробити ту людину своєю зникає, бо ти просто знаєш, що та людина не піде. Від того є задоволення і любов до життя.
А матеріальне можна любити звісно, але не порівняти з любов’ю до людей.
Це все так, ІМХО ;), але захотілось відкоментити.
Спасибі, напевно, за кращий коментар в цьому блозі! Я абсолютно погоджуюсь з тобою. Говорячи про ненависть та бажання власництва, я говорю про пройдений етап свого життя. Цей урок вже давно позаду, завдяки ньому я навчився любити без жодної надії, без сподівань, без розрахунків.
Але я намагався сказати, що така любов можлива тільки, якщо твоя любов цілісна та всепоглинаюча. Як на мене це лицемірство любити одну людину та ненавидіти іншу. Якщо ти дійсно любиш, то ненависть просто з тобою несумісна.
Я так багато можу тобі розповісти про любов і,водночас,нічого.Це так незвично і незрозуміло.Це так бзкінечно складно і геніально просто.Це так страшно,але не можливо опиратись,хоч це і суперечить всім прагматичним засадам сучасної емансипації,хоч про неї зовсім-зовсім нічого не знаєш,адже ніколи до цього справді не любив. Проте,вона сильніша за голос серця чи розуму і скаже все сама,без слів.Вона наповнює новим змістом банальні побутові речі,загострює відчуття.Вона творить з двох Я одне ціле-Ми.І навіть коли ти в неї не віриш, найменша слабкість- і відчувши її,ти вже не можеш повернутись назад,натомість знаходиш безліч відповідей,сенс незрозумілих досі речей.Найголовніше,мабуть,не втратити її,міцно затиснувши в обіймах. Її треба лише дочекатись.Це велике щастя,як не крути.І ниточка за ниточкою сплітати докупи спільне майбутнє.
Любити-це не втратити себе.Це знайти продовження...
"Кого любити?"-один одного
Дописати коментар