Злива суму

Багато франківчан та жителів області стали спостерігачами руйнівної сили природи. Стихія завдала значних втрат, навіть ходять чутки, що є жертви. Насправді це несе в собі долю страху, коли звичне життя змінюється, коли люди в одну мить втрачають зароблене за все життя. В такі моменти усвідомлюєш наскільки примарним та крихким є те, що ми всі так посилено намагаємось збудувати, бо будуємо ми довкола себе, а не в собі.

Звісно постає питання - чому так сталось, хто винен в цьому? Відповідь проста - ми самі. Звісно було б легше це списати на кару Божу чи на диявольські дії. Проте правда є гіркою - ми самі творимо все, що є довкола нас, і ми самі спровокували природу.

Як на мене, між людством та землею існує симбіотичний зв'язок. В даний момент ми нічого їй не даємо у взамін, того що беремо. Тому вона нас пробує позбутись.

Ще одним не менш важливим фактором є наші внутрішні переживання. Задумайтесь кожен, коли ми останній раз переживали щиру радість, скільки в нашому житті позитиву. Жорстока правда в тому, що ми більше переймаємось проблемами буденності, аніж прекрасними моментами життя. Ще й складна ситуація в країні сприяє цьому.

Може скластись враження, що я говорю про зовсім різні речі. Але все тісно пов'язано між собою, ніщо не існує окремо від іншого.

Я знаю, що якби всі франківчани разом щиро посміхнулись, в цей же самий момент всі хмари розвіялися б.

Могила співчуття

Вчора я вперше за довгий період подивився новини. Що я можу сказати? В мене був реально шок! Подвійне вбивство серед білого дня у Львові, хлібні надбавки у Києві, проблеми зі здоров'ям у дітей по всій Україні...

Я людина, яка не цікавиться політикою та новинами в цілому, але це мене вразило надзвичайно. Я не розумію як люди можуть терпіти до себе таке ставлення?! Як Ви можете закривати на це очі і спокійно продовжувати жити, роблячи вигляд, що нічого не сталось?! Вважається, що Україна незалежна демократична держава, але цього непомітно. Просто ми зараз не під Росією чи Польщею, а є рабами маленької групи людей.

Так, Ви є дійсно рабами, бо скільки б Вас не гнули - Ви гнетесь і миритесь, Ви ковтаєте сльози і мовчите, Ви ховаєтесь в своїх квартирках і думаєте, що все обійдеться. А я кажу Вам, що не обійдеться. Ви, напевно, сподіваєтесь, що прийде молоде покоління і щось виправить. Нічого подібного! На зміну безмежно жадібних батьків приходять їхні діточки. Це чортове колесо буде крутитись доти, поки Ви не усвідомите, що ми всі одне ціле. Трагедія одної людини - це трагедія всіх нас, бо ми дозволили цьому статись.

І нема чого винити Ваших рабовласників, бо Ви самі добровільно одягнули і носите ярмо на шиї.

А найгірше в цій всій ситуації те, що якщо Вас поставити керувати всім, дати Вам владу, то Ви теж станете рабовласниками, бо у Вас нема співчуття.

Ласкаво просимо до могили співчуття та ім'я їй Україна.

Розумні

Для мене розумною людиною є тільки та, яка бачить істинне походження всіх своїх бажань.