"Пошук себе" або "Добро чи зло"

Порівняно недавно в моєму житті сталось кілька подій, завдяки яким я зрозумів, що я не на стільки добрий, як вважав раніше. Більше того - я усвідомив, що в очах деяких людей я є жорстоким.

Мені стало цікаво, чому я здатний на такі полярні вчинки. Можливо є якісь зовнішні фактори, що впливають на мою поведінку?

Проте з часом усвідомив, що все добро та зло знаходяться в мені. Вони завжди були в мені і залишаться. Я і тільки я робив всі позитивні та негативні дії у відношенні до інших та до себе самого.

Але мимоволі постає питання - так чого ж в мені більше? Світла чи темряви? Знайдена відповідь виявилась доволі несподіваною... Чим більше в людині світла, тим більше може прийти темряви і навпаки. Все залежить від розміру множин ситуацій, в яких проявляється одне чи інше.

А якщо "копати" ще глибше, то стає зрозумілим, що зло, так само, як і добро, є "відхиленнями системи від стану рівноваги". І тільки якщо в самому собі дозволити зустрітись добру та злу, можна осягнути хто ти сам.

Шлях керівника, якого пам'ятатимуть

Існує тільки один можливий спосіб для людей, в руках яких знаходиться влада, здобути визнання людьми і завоювати місце в їхніх серцях. Розділивши страждання, проблеми та звичайні радощі своїх підопічних, незалежно від висоти свого становища можливо заслужити найбільший вияв шани - пам'ять.

Зупинка із назвою "В нікуди"

Останні місяці в мене душевний застій. Я зараз подібний до рослини, яка просто росте в одному конкретному місці і насолоджується сонячним промінням. Чи навіть до молекули, яка в процесі теплового руху здійснює коливання, залишаючись при цьому в обмеженій області.

На даний момент в мене є все, про що я колись мріяв. І не так важливо чи це явно моя особиста заслуга чи ні. Просто ці фізичні речі прийшли в моє життя, бо я їх покликав і я вдячний їм, що вони є.

Проте, як наслідок, я залишився без цілей, бо зрозумів, що матеріальне не може бути глобальною метою мого життя. Я вважаю, що людина в принципі не зможе насититись матеріальним. Але без розуміння цього чи відсутності матеріального достатку людина стає надзвичайно вразлива, бо нею можна легко маніпулювати, обіцяючи матеріальні блага.

Я в жодному разі не виступаю проти комфорту та достатку. Вони повинні супроводжувати життя кожного з нас, щоб не залишатись спокусою чи нездійсненою мрією, що в свою чергу позбавляє свободи. Проте вони не можуть стати кінцевою зупинкою.

Друзі, де ви?

Їх так багато в шкільні роки, ще більше в студентські, проте їх дуже мало зараз... І чим далі, їх меншає... Друзі. Хочеться зрозуміти хто ж вони такі і що нас пов'язує.

Мало хто з них телефонує, щоб просто запитати як життя чи запросити разом провести час не через те, що їм самим буде сумно, а через те, що їм хочеться бути саме зі мною. Ще менше людей можуть зрозуміти мене - чим далі, тим менше я відчуваю духовного єднання з ними, все менше нового вони можуть відкрити для мене.

Проте я залишаюсь з ними, бо в даний момент багато хто з них мені набагато ближче, ніж дехто з моєї родини, адже свого часу вони зробили більше і я щиро за них переживаю та бажаю всім їм щастя.

Хоча в свою чергу, на прикладі своїх батьків бачив те, що коли людина втрачає соціальне становище чи тяжко хворіє, всі друзі втікають та відвертаються. Вони тануть, як сніг на чорному асфальті. Тому я все ж таки схильний вважати, що дружба залишається взаємовигідним союзом кількох людей, хоч і сама вигода залишатиметься глибоко прихованою. Це є похідною страху залишитись самотнім.

Дійсно на кого ми можемо покластись та розраховувати у скрутні хвилини - це тільки ми самі.

Смерть

Як на мене, смерть залишається доволі абстрактним поняттям як з точки медицини, так і з точки філософії. Про неї ми знаємо не більше, ніж про час. В сучасній медицині існує доволі великий перелік ознак смерті (якщо я не помиляюсь більше трьох сотень). Проте спеціалісти вважають, що він залишається досі невичерпним та неповним.

Проте існує одна цілковито точна ознака смерті. Якщо хтось може дати повністю вичерпну відповідь на питання "Хто я і яке моє місце у всесвіті?", то він точно вже не живий. Адже розвиток такої людини зупинився і його пошук завершився. А ті хто знайшли істину, ніколи не пояснять цього, бо все, що вони можуть - це тільки вказати шлях.