Їх так багато в шкільні роки, ще більше в студентські, проте їх дуже мало зараз... І чим далі, їх меншає... Друзі. Хочеться зрозуміти хто ж вони такі і що нас пов'язує.
Мало хто з них телефонує, щоб просто запитати як життя чи запросити разом провести час не через те, що їм самим буде сумно, а через те, що їм хочеться бути саме зі мною. Ще менше людей можуть зрозуміти мене - чим далі, тим менше я відчуваю духовного єднання з ними, все менше нового вони можуть відкрити для мене.
Проте я залишаюсь з ними, бо в даний момент багато хто з них мені набагато ближче, ніж дехто з моєї родини, адже свого часу вони зробили більше і я щиро за них переживаю та бажаю всім їм щастя.
Хоча в свою чергу, на прикладі своїх батьків бачив те, що коли людина втрачає соціальне становище чи тяжко хворіє, всі друзі втікають та відвертаються. Вони тануть, як сніг на чорному асфальті. Тому я все ж таки схильний вважати, що дружба залишається взаємовигідним союзом кількох людей, хоч і сама вигода залишатиметься глибоко прихованою. Це є похідною страху залишитись самотнім.
Дійсно на кого ми можемо покластись та розраховувати у скрутні хвилини - це тільки ми самі.
3 січня 2009 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
6 коментарів:
Не можу погодитися... Розраховувати тільки на самих себе - це утопія або самотність, відлюдкуватість. Я бачив багато випадків коли інші помагали навіть незнайомим людям, просто по доброті. І багато є ситуацій де ти сам не справишся, а от друзі чи знайомі чи просто люди поможуть. Для прикладу, почитай ось це http://wday.ru/life/_article/8759/&thread=15408
Юрій, я в свою чергу не можу не погодитись з твоїми словами, що вияв клопоту можна отримати від незнайомих людей. Проте часто ми самі перед кимось чужим більше "стелемось" та догоджаємо, ніж своїм близьким людям.
Ти можеш привести мені приклади де сама людина не справиться? Тоді я у відповідь приведу приклади де друзі не допоможуть.
Ну а щодо твоєї думки про утопію, відлюдкуватість, то змушений сказати, що це є просто складнішим шляхом...
nu drug, gde ty??? :)
zabyl obo mne... pishu v icq... ignorish... pishu na mail... tak zhe... ne krasivo...ochen...(( a ya tebya i zdes nashla... predstavlyaesh???
Jana ;)
Не вірю своїм власним очам!.. Це напевно подарунок на Різдво :) Радий, що ми знову знайшлись!
Все ж таки я, напевно, був не зовсім правий. В житті є люди, з якими можна проводити час просто так. І єдина вигода яка є в цьому, це задоволення душі від спілкування та взаєморозуміння...
http://zhadan.blogspot.com/2008/11/blog-post.html ось на цій ссилці я розмірковою про дружбу!!! Розраховувати на друзів потрібно, і вони прийдуть тобі на допомогу.
Дописати коментар