Останні місяці в мене душевний застій. Я зараз подібний до рослини, яка просто росте в одному конкретному місці і насолоджується сонячним промінням. Чи навіть до молекули, яка в процесі теплового руху здійснює коливання, залишаючись при цьому в обмеженій області.
На даний момент в мене є все, про що я колись мріяв. І не так важливо чи це явно моя особиста заслуга чи ні. Просто ці фізичні речі прийшли в моє життя, бо я їх покликав і я вдячний їм, що вони є.
Проте, як наслідок, я залишився без цілей, бо зрозумів, що матеріальне не може бути глобальною метою мого життя. Я вважаю, що людина в принципі не зможе насититись матеріальним. Але без розуміння цього чи відсутності матеріального достатку людина стає надзвичайно вразлива, бо нею можна легко маніпулювати, обіцяючи матеріальні блага.
Я в жодному разі не виступаю проти комфорту та достатку. Вони повинні супроводжувати життя кожного з нас, щоб не залишатись спокусою чи нездійсненою мрією, що в свою чергу позбавляє свободи. Проте вони не можуть стати кінцевою зупинкою.
17 січня 2009 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
4 коментарі:
Тепер лишається визначити нові цілі, тим більше, що матеріальна підстава, як я розумію з тексту, є.
В яблучко ;)
Ну от так взяти і визначити нові цілі, особисто для мене, є складно.
Я вже колись казав, що основна мета людини - бути щасливим.
Просто прислухайся що тобі зараз хочеться і роби це. Через деякий час тобі захочеться більш глобального... йди до цього.
Тут як раз і полягає основна помилка. Ніщо аморфне не може прийти до Вашого життя. Потрібно чітко знати, що потрібно. Просто сказати "моя ціль бути щасливим" не достатньо. Глобальна ціль може бути нечіткою, проте проміжні цілі повинні бути точно визначеними.
Дописати коментар