Хвороба

Те, що більшість з нас боїться. Те, що перекриває нам доступ до смаку життя. Те, що вважається карою. Хвороба...

Насправді, будь-яке захворювання являється звичайною частиною регуляторних механізмів, що існують в цьому світі. Поява недугу підказує людині зробити паузу, переглянути своє життя до цього моменту і знайти причину. Це сигнал, що щось йде не так, використовується всупереч плану. Адже всі знають, що сокира зроблена для того, щоб рубати дерево, а не копати землю. Якщо ж таки спробувати копати сокирою, то вона швидко затупіє та покриється ржавчиною. Так і суспільство, з кожним днем все більше покривається іржою. Яскравим прикладом того, що людство звернуло не туди, є невпинно зростаюче число захворювань, незважаючи на всі досягнення медицини.

"Найбільша брехня" або "Один в полі теж воїн"

Я вірю... Ні, я знаю... Ні, я просто відчуваю те, що одна людина може змінити все. Їй підвладна будь-яка стихія чи хвороба.

Дивлячись на теперішнє суспільство, я бачу "каліцтво" довкола. Воно зумовлене найбільш деструктивною брехнею, яка тільки існує на цій землі. Все життя нас вчили тому, що кожен з нас існує окремо від усіх інших людей. Проте чим далі продовжується пошук, тим стає більш зрозуміло, що ми всі одне нероздільне ціле. Бо якби не було добре особисто тобі, ти відчуєш біль, що довкола.

Нам казали, що ми відповідаємо за своє власне життя і ніхто інший. Але по суті ми відповідаємо за життя всіх своїм власним. Адже марнуючи своє власне життя, ми упускаємо можливість шансу для іншого. Потрібно відкривати якомога більше дверей. Потрібно намагатись впустити якнайбільше світла.

Кожен з нас містить неймовірну силу. Просто нам закрили очі і ми не бачимо та не відчуваємо її. Закрили, обізвавши нас грішниками, недосконалими. І тут все стає зрозумілим, адже якщо будь-якій людині сказати, що ти гімн* 1000 раз, то скоро вона почне "пахнути".

Закінчую цю публікацію фразою, яка зачепила мене - "в одній краплині весь океан".

Якби ви знали повадирі...

Я просто не можу мовчати, коли довкола стільки болю. Хоча я в поезії себе ніколи не пробував і результат вийшов подібним більше на домашнє завдання по літературі в 7-му класі, але кращого способу виразити свої особисті переживання не знайшов.

Якби ви знали повадирі,
Що роблять люди уночі.
В пляшці шукають порятунок,
Лягають спати на голодний шлунок.

Закриваючи кредити,
Думають як ще неділю прожити.
Хвилюються за рецесію,
А ви переймаєтесь як прогуляти завтра парламентську сесію.

Нас морально вбиває ЗМІ,
А добиває курс долара до гривні.
Обіцяєте нам євросоюз,
А я вчора на районі в болоті загруз.

Пожвавішали у людей коліти та артрити,
Активізувались і бандити.
Переживаєш йдучи на роботу,
Чи не дадуть копняка сьогодні під жоп*.

Годуєте нас обіцянками,
Та ще й обкладаєте податками,.
Мучитись, плакати, стогнати?!
Ні! Годі зволікати!