Хвилі на воді

Інколи я люблю дивитись на речі з висоти пташиного польоту. Мені ще в молодших класах надзвичайно подобались схеми кругообігу води в атмосфері із описом шляхів її поповнення. По сьогоднішній день захоплююсь комп'ютерними 3D моделями галактик, адже від цього голова йде обертом, коли бачиш своє місце у всій безмежності - нескінченість ззовні та нескінченість всередині.

І задумуючись над важливістю та значимістю кожного вчинку людини, неважливо чи це рішення змінити роботу чи уступити місце у автобусі, починаєш розуміти наскільки ми всі пов'язані один з одним. Кожна наша усмішка та хвилина радості повернеться до нас підсиленою через інших людей. Мій хороший настрій передається моїй близькій людині, моїй сім'ї, співробітникам та взагалі всім інший людям, з якими я контактую чи просто пересікаюсь. Від рівня моєї близькості з цими людьми залежить рівень мого впливу. В свою чергу всі ці люди впливають на інших людей, а ці інші на інших. І таким чином будується павутина, яка охоплює всіх і кожного.

Всі ми створюємо хвилі на великому озері життя нашими емоціями та вчинками. В нашому місті є традиція для всіх молодят - йти на міське озеро і фотографуватись з лебедями. То щоб їх підманити до себе, у воду не кидають каміння, а хліб.

Друг чи ворог - що краще?

Інколи життя так складається, що починаєш задумуватись над тим, кого краще мати поряд себе - друга чи ворога. Друзі знають про тебе все, бо саме з ними ділишся наболілим чи навпаки здобутками. Саме перед другом можна відкрити серце та вилити душу, довіритись йому, жити без секретів. Проте буває так, що друзі як раз можуть використовувати це все в своїх цілях, тим самим показуючи своє справжнє лице.

Від ворога знаєш чого очікувати, знаєш на що він здатен і тримаєшся мобілізованим та готовим до удару. Проте друзі наносять удари несподівані, глибокі і точно в серце, адже знають всі твої слабкості. Нанесені рани друзями є неймовірно болючими, їх не вдається залікувати ні пробаченням, ні часом.

Вся проблема в тому, що друзі завжди будуть проти твого розвитку, проти того, щоб ти змінювався. Їм вигідно, щоб ти залишався таким самим. Боротьба ж з ворогом спонукає до змін, спонукає ставати сильнішим та просто іншим. Обставини можуть скластись так, що приходить думка - краще було б мати десять ворогів замість одного друга.

Випадковість?

Надзвичайно цікавим питанням є те, чи поява людини є випадковою чи ні. Чи існування планети Земля зі всіма багатогранними проявами життя випадковість чи вдало виконаний проект?

Я не буду приховувати свою пристрасть до машин. Мене захоплюють всякі там прокачані версії супер-карів. Нещодавно мені довелось переглянути передачу про одну з найдорожчих марок у світі Zonda. Кожна машина абсолютна унікальна, виконана вручну та випускається в обсязі кількох десятків на рік і тільки під замовлення. В цій телепередачі було показано весь цикл виробничого процесу на заводі. Від отримання окремих деталей та виконання агрегатів, аж до тестування готової машини на треку. Проте там не було показано всього, адже упущено такі моменти як видобуток потрібних речовин з природи для виготовлення всіх потрібних матеріалів та власне утворення тих самих речовин, а також ланцюжок винаходів протягом технологічного розвитку людства, які використані в авто.

Я веду до того, що повне рівняння для виготовлення одного суперавтомобіля чи навіть просто автомобіля є надзвичайно складним, якщо брати до уваги всі змінні, абсолютно всі. А тепер задумайтесь над тим, на скільки людина складніша від автомобіля! Може всі галактики та системи є змінними рівняння для створення нас?

Найбільший страх та найбільше чудо

Як на мене, найбільшим страхом у людини може бути боязнь того, що після фізичної смерті вона перестане існувати. Що тоді, коли серце та дихання зупиняються, вона просто закінчиться, закінчиться як фільм на телебаченні – тут він був, а в цю мить його вже нема. Що дарована людині свідомість, це не більше, ніж еволюційний здобуток, що надає змогу уберегти тіло у світі, сповненому небезпек.

Проте існує дещо, усвідомлення чого може вселити надію навіть у найбільш затятого атеїста. Це те, що для мене являлось найбільшим чудом все моє життя – це творчість людини. Саме вміння творити щось абсолютно нове, ставить великий хрест на еволюційному принципі створення людини. Адже для того, щоб безпечно спати чи бути ситими нам не потрібні ні картини, ні музика, ні архітектура. Для мене завжди було і буде найбільшим чудом момент натхнення, момент зародження ідеї, момент, коли здобуток душі втілюється в щось фізичне, в щось, що можна помітити п’ятьма відчуттями, проте не осягнути ними.

Я не говорю зараз про мистецтво заради грошей, бо воно таке ж спустошливе та огидне як і секс заради простого тілесного задоволення. Воно не несе в собі нічого неземного, а як раз і є проявом тваринної частини людини – щось намазюкати на полотні, чи щось пробекати на сцені, щоб мати достатньо грошей для того, щоб бути в теплі та не голодному. Я говорю про мистецтво заради мистецтва, плоди якого змушують задуматись про все і водночас повністю забутись…