Мить

В цю саму мить, коли я пишу ці рядки, хтось виграв лотерею, а хтось усвідомив, що під час кризи йому не прокормити свою сім'ю, хтось вперше зайнявся коханням, а іншому був поставлений смертельний діагноз, один одружився, а другому зрадила жінка, хтось втратив віру, а хтось пішов до переможного кінця, хтось отримав роботу, про яку давно мріяв, а другого звільнили, хтось солодко спить, а інший важко працює, комусь допоміг незнайомець, а когось зрадив рідний брат, хтось читає роман, а хтось знайшов вірну любов у житті, одні стали ворогами, а інші пробачили один одному...

А я сам сиджу у ванній і чую стукіт краплин води у душовій - тук... тук... тук...

Зима

Прокинувшись вчора та поглянувши у вікно, першою думкою було - "добре, що в мене є пуховик". А насправді, я радий, що прихід зими близько, бо в ній є щось грайливе та веселе, попри всю суворість. Так, звісно багато, вже доволі недалеких свят, вносять свою долю позитиву в цю пору року. Проте не вони є ізюминкою...



В цю пору вся природа засинає, багато того, що радує нас на протязі інших місяців, зникає. Зупиняється все. І ми зупиняємось. Ми маємо унікальний шанс сумувати кілька місяців за сонячним теплом, за свіжим смаком фруктів, за свободою рухів у весняно-літньому одязі, за довгими днями, за запахом квітів та, як не дивно, синім небом (чомусь більшу частину зими небо залишається сірим). Ми отримуємо шанс, по закінченню зими, знову пережити маленькі порції щастя від звичних дрібничок життя.

Саме тому я вдячний зимі, за унікальний шанс усвідомити безмірну цінність всього того, що даровано мені з самого народження.

Закон

У країні всі скаржаться на чиновників, що вони не знають законів і є звичайними бандитами.

Проте порушників закону я бачу кожного дня, коли їду по вулиці. Їх тисячі. І Ви теж можете їх побачити, якщо постоїте на регульованому пішохідному переході і чекатимете зеленого світла світлофора. Тоді Ви зможете побачити скільки людей намагатиметься перейти на червоне світло, що є прямим порушенням правил дорожнього руху.

Ви скажете, що це дрібне порушення, проте є відомий принцип - "Як в малому, так і у великому".

Поки ми самі не навчимось поводитись гідно, то ми не матимемо права вказувати іншим.

В пам'ять живим

В котрий раз пересвідчуюсь, що в Україні панує масовий психоз та шизофренізація.

Сьогодні річниця голодомору. У Києві відбулось відкриття пам'ятнику тим, хто загинув в муках. Багато людей зібралось там та вшанували померлих. Також зранку була служба у Софіївському храмі, де наш помаранчевий пастух стояв з таким виразом обличчя, ніби його самого голодом мучили.

Я тільки за, щоб народ пам'ятав уроки історії, пам'ятав тих, хто кров'ю стояв за свободу! Але я не можу стерпіти лицемірства та показних вчинків!

Найбільш шокуючим у цій ситуації є те, що вищезгаданий пам'ятник коштує десятки мільйонів доларів. Проте зараз в країні неймовірно складний економічний стан. Багато людей, що працюють на мізерну зарплату недоїдають!!! Голод є сьогодні, у 2008 році! І організований він нашими пастухами, котрі використовують історію минулого століття, щоб відволікти нас від проблем сьогодення. Вони Вас зомбують - роблять з Вас слухняних овечок. Сказали Вам, що Росія всьому виною, що це ворог №1, - і Ви їх ненавидете. А по суті, ті люди, що влаштували голодомор давно вже в землі. А по ту сторону такі ж самі люди як і Ви, яким потрібна їжа, безпека та любов.

Складається враження, що наші чиновники в дитинстві не награлись іграшковими солдатиками і їм руки чешуться погратись живими людьми...

Ну а якщо повернутись до теми голодомору, то пригадується діалог:
- Дозволь мені перше піти і батька свого поховати.
- Зостав мертвим ховати мерців своїх, ...

Пошук дороги в Рай

Нещодавно прочитав в одній книзі про ПКН (принцип квантової нероздільності) - коли все зі всім пов'язано, і навіть найдрібніша частинка впливає на весь всесвіт. І базуючись на цьому, я спробував проаналізувати такий феномен, як інтуїцію, та все що з цього випливає.

Всім нам відома ще, напевно, з раннього дитинства ситуація, коли маючи вибір, можеш десь глибоко в собі почути вірну відповідь, зазвичай в перший момент виникнення питання. Проте ця відповідь лунає досить тихо та глибоко і зазвичай зовсім не в голові і не у вигляді слів, а на рівні якихось специфічних відчуттів в області грудей чи живота. Проте інколи вона надто ірраціональна і після проведення аналізу нашим мозком, ми часто ігноруємо її.

В цій ситуації є цікавим момент доступу до якогось вмістилища вірної об'єктивної інформації в сам момент виникнення запитання. Також є цікавим факт, що там знаходяться не якісь історичні факти, але й абсолютно "свіжі" результати вибору інших людей (наприклад під час колективної гри у віртуальні ігри).

Тобто, якби це примітивно не звучало, але через існування інтуїції, випливає існування глобального хранилища всіх наших думок. Проте думки є як і позитивні, так і негативні. То цілком можливо, що ці вмістилища думок формують в свою чергу окремі енерго-інформаційні реальності, в залежності від якості енергетики. Тоді якщо розглянути душу як безсмертну енерго-інформаційну субстанцію, тоді можна припустити, що між нею та вмістилищами думок може бути зв'язок. Можливо саме його називають гріхами чи здобутими Скарбами Небесними, а хранилища думок, відповідно, Пеклом та Раєм...

Але так як я не вірю ні в Пекло, ні в Рай, бо розцінюю їх як інструментарій впливу на людей церквою (метод залякування та солодких обіцянок), то можна розглянути ці хранилища думок в іншому світлі...

З власного досвіду можу сказати, що думки мають безпосередній вплив на наше життя, на матеріальний світ. Отож, наявність інтуїції, як на мене є ще одним доказом того, що наші думки нікуди не зникають, і ми самі вирішуємо де нам опинитись завтра - в Пеклі чи в Раю...

Свобода

Тільки знайшовши межі своєї в'язниці, можна отримати шанс на звільнення...