Зима

Прокинувшись вчора та поглянувши у вікно, першою думкою було - "добре, що в мене є пуховик". А насправді, я радий, що прихід зими близько, бо в ній є щось грайливе та веселе, попри всю суворість. Так, звісно багато, вже доволі недалеких свят, вносять свою долю позитиву в цю пору року. Проте не вони є ізюминкою...



В цю пору вся природа засинає, багато того, що радує нас на протязі інших місяців, зникає. Зупиняється все. І ми зупиняємось. Ми маємо унікальний шанс сумувати кілька місяців за сонячним теплом, за свіжим смаком фруктів, за свободою рухів у весняно-літньому одязі, за довгими днями, за запахом квітів та, як не дивно, синім небом (чомусь більшу частину зими небо залишається сірим). Ми отримуємо шанс, по закінченню зими, знову пережити маленькі порції щастя від звичних дрібничок життя.

Саме тому я вдячний зимі, за унікальний шанс усвідомити безмірну цінність всього того, що даровано мені з самого народження.