Я просто не можу мовчати, коли довкола стільки болю. Хоча я в поезії себе ніколи не пробував і результат вийшов подібним більше на домашнє завдання по літературі в 7-му класі, але кращого способу виразити свої особисті переживання не знайшов.
Якби ви знали повадирі,
Що роблять люди уночі.
В пляшці шукають порятунок,
Лягають спати на голодний шлунок.
Закриваючи кредити,
Думають як ще неділю прожити.
Хвилюються за рецесію,
А ви переймаєтесь як прогуляти завтра парламентську сесію.
Нас морально вбиває ЗМІ,
А добиває курс долара до гривні.
Обіцяєте нам євросоюз,
А я вчора на районі в болоті загруз.
Пожвавішали у людей коліти та артрити,
Активізувались і бандити.
Переживаєш йдучи на роботу,
Чи не дадуть копняка сьогодні під жоп*.
Годуєте нас обіцянками,
Та ще й обкладаєте податками,.
Мучитись, плакати, стогнати?!
Ні! Годі зволікати!
6 лютого 2009 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
5 коментарів:
а що - не так уже й погано вийшло. Звісно рими - полний прімітив, але я особисто й на таке не здатен.
якщо поводирі самі сліпі, то які вони до біса поводирі?
Я чекаю на продовження! Ти не будеш зволікати, а що будеш робити?!
ну доречно було б написати таким чином "поводирі"
ну а щодо продовження, то воно ще примітивніше за сам той "віршик"
"годі зволікати - пора плідно працювати!" )))
і якщо задуматись, то стає зрозумілим, що насправді ніякої кризи нема. Небо досі залишається синім, вода мокрою, а камінь твердим. Криза в наших головах і тільки.
Так ти в більшості правий. Буде час прочитай цей віршик http://zhadan.blogspot.com/2008/08/blog-post_28.html
Дописати коментар