Вчора я вперше за довгий період подивився новини. Що я можу сказати? В мене був реально шок! Подвійне вбивство серед білого дня у Львові, хлібні надбавки у Києві, проблеми зі здоров'ям у дітей по всій Україні...
Я людина, яка не цікавиться політикою та новинами в цілому, але це мене вразило надзвичайно. Я не розумію як люди можуть терпіти до себе таке ставлення?! Як Ви можете закривати на це очі і спокійно продовжувати жити, роблячи вигляд, що нічого не сталось?! Вважається, що Україна незалежна демократична держава, але цього непомітно. Просто ми зараз не під Росією чи Польщею, а є рабами маленької групи людей.
Так, Ви є дійсно рабами, бо скільки б Вас не гнули - Ви гнетесь і миритесь, Ви ковтаєте сльози і мовчите, Ви ховаєтесь в своїх квартирках і думаєте, що все обійдеться. А я кажу Вам, що не обійдеться. Ви, напевно, сподіваєтесь, що прийде молоде покоління і щось виправить. Нічого подібного! На зміну безмежно жадібних батьків приходять їхні діточки. Це чортове колесо буде крутитись доти, поки Ви не усвідомите, що ми всі одне ціле. Трагедія одної людини - це трагедія всіх нас, бо ми дозволили цьому статись.
І нема чого винити Ваших рабовласників, бо Ви самі добровільно одягнули і носите ярмо на шиї.
А найгірше в цій всій ситуації те, що якщо Вас поставити керувати всім, дати Вам владу, то Ви теж станете рабовласниками, бо у Вас нема співчуття.
Ласкаво просимо до могили співчуття та ім'я їй Україна.
18 липня 2008 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
4 коментарі:
Байдужість - найбільша наша проблема. Ну, не тільки наша, а суспільства загалом. Коли щось подібне траплається у нас в родині - трагедія. Коли десь у Києві - це лише привід розповісти про це в новинах, і попліткувати за кавою.
" Трагедія одної людини - це трагедія всіх нас..."
нагадує принципи комунізму.
Все дуже просто. Є захисна психічна реакція організму на оточуючі подразники. Якби лікар жив проблемами своїх пацієнтів, переживав разом з ними він би зійшов з розуму через пів року. Тому, розслабтеся, Пані та Панове, й отримуйте задоволення. А крім того говорити, що треба щось робити кожен може, а от запропонувати реальні і дієві кроки - це справа складніша.
Я в жодному разі не проти задоволення, я мрію проте, що б кожна людина мала його вдосталь. Проте 90% відсотків проблем, які є в людини, спровоковані суспільством, в якому вона живе. Кров зарізаного щастя цих людей на наших руках.
Прекрасне питання, як це змінити. Я не пропоную, зробити якусь політичну революцію. Це нічого не дасть. Бо на зміну одної жадібності, прийде ще більша.
Зробіть революцію в собі. Насолоджуйтесь життям, смакуйте всі його переваги, але не забувайте про оточуючих, тримайте своє серце відкритим. Ну і звісно намагайтесь робити тільки те, чого Вам хочеться, щоб не керуватись іншими думками про добро та зло. Пробуйте все самі, знайдіть свою правду і керуйтесь нею.
Колись вважали фантастикою польоти на Місяць. Тепер Ви думаєте, що ідеалізованого суспільства не може існувати, де кожен турбується про іншого. Я вірю, що це можливо, бо іншого виходу в нас просто нема. Адже той шлях, яким ми йдемо зараз - веде нас тільки до болю.
ВАУ
Дописати коментар