Багато франківчан та жителів області стали спостерігачами руйнівної сили природи. Стихія завдала значних втрат, навіть ходять чутки, що є жертви. Насправді це несе в собі долю страху, коли звичне життя змінюється, коли люди в одну мить втрачають зароблене за все життя. В такі моменти усвідомлюєш наскільки примарним та крихким є те, що ми всі так посилено намагаємось збудувати, бо будуємо ми довкола себе, а не в собі.
Звісно постає питання - чому так сталось, хто винен в цьому? Відповідь проста - ми самі. Звісно було б легше це списати на кару Божу чи на диявольські дії. Проте правда є гіркою - ми самі творимо все, що є довкола нас, і ми самі спровокували природу.
Як на мене, між людством та землею існує симбіотичний зв'язок. В даний момент ми нічого їй не даємо у взамін, того що беремо. Тому вона нас пробує позбутись.
Ще одним не менш важливим фактором є наші внутрішні переживання. Задумайтесь кожен, коли ми останній раз переживали щиру радість, скільки в нашому житті позитиву. Жорстока правда в тому, що ми більше переймаємось проблемами буденності, аніж прекрасними моментами життя. Ще й складна ситуація в країні сприяє цьому.
Може скластись враження, що я говорю про зовсім різні речі. Але все тісно пов'язано між собою, ніщо не існує окремо від іншого.
Я знаю, що якби всі франківчани разом щиро посміхнулись, в цей же самий момент всі хмари розвіялися б.
Немає коментарів:
Дописати коментар