Найважче та найлегше у житті

Проживши 24 роки я зрозмів, що для мене найбільш важко осягнути вміння пробачати. Образи є справжньою ложкою дьогтю у бочці із життям. Вони є доволі високим трампліном у польотах до ненависті. Чим більше уваги їм приділяється, тим сильнішими вони стають. І з плином часу з ними стає все важче розібратись. Інколи вони змушують людей уникати спілкування роками. Як на мене, саме наявність чи відсутність вміння пробачати є одним із основних показників напрямку руху людини.

Найлегшим у цьому житті є осудження інших. Ми завжди дивимось на інших через власну призму принципів, яких навіть самі не дотримуємось. Осудженням дуже легко захопитись - чим більше ним займаєшся, тим важче зупинитись. І просто з часом перестаєш задумуватись над правиліністю власних вчинків, адже чуже життя стає значно цікавішим та спокусливішим для оцінювання.

Я погоджуюсь, що інші люди можуть зробити по справжньому образливі речі і пробачати за таке просто неможливо на перший погляд. Проте інколи може допомогти така думка - дев'ятикласник не ображається на п'ятикласника за те, що той не знає законів Ньютона. Спробуйте бути дев'ятикласником, пробачте та відпустіть. Той хто насолив Вам, обов'язково ще зрозуміє свою помилку і можливо навіть ще встигне виправити її.

Для осудження теж є свій прийом. Уявімо, що людина зробила щось негідне на Вашу думку. Тоді добре покопайтесь у своїй голові та спробуйте пригадати чи такий вчинок не хотілось ніколи зробити самому. Якщо щось пригадалось, то Ви нічим не кращі за того, хто це робить. Просто обставини склались так, що йому це вдалось втілити в життя.